27.04. Олег Ольжич, Олена теліга. Поезії

ДВАДЦЯТЬ СЬОМЕ КВІТНЯ

ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ. ОЛЕНА ТЕЛІГА

Олег Ольжич – поет національного героїзму.Заклик іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям у вірші «Господь багатий нас благословив»

Олег Ольжич (справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба

Виразне читання поезії «Господь багатий нас благословив».

Господь багатий нас благословив 

    І вірити, і прагнуть – не вотще.

Безсмертне – і величне, і ясне-бо.

Ось лине хмара з літеплим дощем,

І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословив

Дарами, що нікому не одняти:

Любов і творчість; туга і порив,

Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин –

Доволі на столах Його веселих.

Іди ж сміливо і бери один,

                                         Твойому серцю найхмельніший келих.                 

Словникова робота.

Вóтще — даремно.

Лíтеплий — теплий.

Розверзáється — розкривається.

Самопосв я´та — присвячення себе якійсь справі, комусь.

 Паспорт-характеристика вірша

О. Ольжича «Господь багатий нас благословив»

Тема: Життя та боротьба

Завдання пошуково-дослідницького характеру.«найхмельніший келех». Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах

Жанр лірики: вірш відноситься до громадянської (патріотичної) лірики

Художні засоби

 застарілі слова, біблеїзми, старослов’янізми  «літеплим, самопосвята, вотще»

метафори  «на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих»

епітети  «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких ґрон», «променистих вин»

повтори, що підкреслюють тривалість дії, уповільнюють плин мови, надають їй урочистості «і вірити, і прагнуть»

Олена ТЕЛІГА. «Сучасникам», «Радість», «Пломінний день»

 «Сучасникам»

«Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби – спокійний і суворий,

Не плутай душу у горіння тіла,

Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».

Але для мене – у святім союзі:

Душа і тіло, щастя з гострим болем.

Мій біль бринить, зате коли сміюся,

то сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

А може, в цьому й є моя сміливість:

Палити серце в хуртовині сніжній,

Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, – я тверда й сувора.

О краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (письмово в зошит)

1.Чому, на вашу думку, поезія Олени Теліги не втратила своєї актуальності й сьогодні?

 2.Скласти сенкан  на тему «Життя».